Латинська мова – мова юриспруденції.

   Латинська мова – мова жителів стародавньої Італії, передусім – мешканців Рима. Мелодійна мова, у якій, перше, що звертає увагу – безліч знайомих слів – спершу була мовою одного із багатьох племен Італії – латинян, або латинів, яким і завдячує своєю назвою. Вони проживали у центральній частині Італії, котра мала назву Лацій. Саме тут 753 р. до н.е. брати Ромул і Рем, як розповідає легенда, визначили межі майбутнього міста – Рима, а його мешканці почали називатися римлянами.

      Згодом римляни підкорили всю Італію, а потім Грецію, північну Африку, Азію, західну й південну Європу, і Римська держава стала світовою імперією. Разом зі зміцненням влади римлян на завойованих землях поширилась і їхня мова, яка за традицією зберегла стару назву.

      Епоха ранньої Римської імперії виявилась дуже плідною для римської юриспруденції. Відбувається формування юридичних шкіл (Прокул, Сабін). Відома ціла плеяда славетних юристів: Цельс, Гай, Лабеон, Капітон, Юліан, Помпоній та ін. До нас дійшов твір римського юриста ІІ ст. Гаю «institutiones» (інституції) у якому закладено основні поняття римського цивільного права.

      Підсумком багатовікового історичного розвитку юриспонденції стала знаменита кодифікація римського права візантійським імператором Юстініаном.

      У 476 р. н.е. Римська імперія розпалася на багато самостійних держав. Поступово зменшилося значення латини, яку замінили сучасні мови. Але вона і надалі залишилася мовою школи (освіти), юриспруденції, церкви, дипломатії, науки. Нею писали свої твори письменники і вчені Середніх віків та епохи Відродження. Поширеною була латинська мова і в Україні. Її досконало опанували Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Григорій Сковорода та багато інших діячів нашої історії та культури. Чимало предметів у Києво-Могилянській академії викладались саме латинською мовою.

      У наш час, говорячи про латинську мов, часто додають, що це мертва мова. З одного боку, зважаючи на те, що нею ніхто не користується у повсякденному спілкуванні, з цим можна було б погодитись. Але, з іншого боку, актуальними залишаються слова відомого польського поета Юліана Тувіма: «Яка ж це мертва мова, якщо, не в’янучи, вона пережила тисячоліття?..» І це справді так. Латинська мова у письмовій формі збереглась у творах римських письменників і поетів, історичних документах стародавніх часів і Середніх віків. Крім того, вона дала початок деяким сучасним європейським мовам – італійській, іспанській, французькій, португальській, румунській. Впливу латинської мови зазнали й інші мови. Так, вчені підрахували, що із 20 тис. найуживаніших слів англійської мови близько 10400 – латинського походження, майже 2200 – грецького і тільки 5400 – власне англійського.

     Багато латинських слів увійшло в українську мову. І це не тільки терміни, якими користуються науковці і які стали міжнародними, а й інші слова, котрі ми вживаємо повсякденно, наприклад: автор, адвокат, акт, акція, амбулаторія, автор, атестат, аудиторія, диктант, директор, доктор, доцент, екзамен, ефект, імперія, інститут, інструмент, комісія, компроміс, конспект, конституція, конференція, культура, лабораторія, лінія, література, мінус, нотаріус, об’єкт, плюс, позиція, прогрес, професор, процес, ректор, республіка, санаторій, соліст, студент, університет, факультет, федерація, фінал та багато інших.

      Крім цього, українська мова запозичила чимало крилатих висловів із латинської мови або утворила подібні, які майже дослівно відтворюють латинські.

Жорсткий закон, але закон - Dura lex, sed lex

 Благо держави – верховенство закону - Salus reipublicae - suprema lex

 Благо народу нехай буде найвищим законом - Salus populi suprema lex esto

 Законність - основа держави - Legalitas regnorum fundamentum

 Правосуддя - основа держави - Justitia regnorum fundamentum

 Припис закону зводиться до наступного : чесно жити, не ображати інших, кожному по заслугам - Juris praecepta sunt: honeste vivere, alterum non laedere, suum cuique tribuere

 Сила аргументів не в кількості, а у сутності - Argumenta ponderantur, non numerantur

 Судове рішення повинно сприйнятися за істину - Res judicata pro veritate habetur

 Права тягнуть за собою обов’язки - Ubi emolumentum, ibi onus

 У великих справах вже одне бажання – вагома заслуга - In magnis voluisse sat est

 Вершини досягаються неодразу - Paulatim summa petuntur