Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ЗіБ» продовжує публікувати здійснений Верховним Судом аналіз практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу. У запропонованій частині документа мова піде про застосування судами такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, і про помилки, яких володарі мантій припускаються при розгляді справ цієї категорії. «Верховники» роз’яснили, одночасна наявність яких ознак є необхідною для кваліфікації наявності пірамідальної схеми, умов договору несправедливими, а також зосередилися на окремих аспектах укладення угод про розпорядження спільним майном подружжя.
Помилкове тлумачення норм
Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав та інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину, з порушенням умов, необхідних
для чинності правочину (ст.203 ЦК). Це питання регулюється стст.215—236 ЦК.
Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності (реституції), відшкодування збитків або моральної шкоди у випадках, коли її відшкодування передбачено законом.
Деякі суди розглядали й вирішували справи за позовами про визнання правочинів недійсними без повного встановлення обставин і умов, залежно від наявності яких відповідно до норм матеріального права застосовується зазначений спосіб захисту, або помилково тлумачили ці норми. Не завжди було однаковим розуміння кола осіб, які можуть звернутися до суду з таким позовом, а саме: позивачем може бути тільки сторона правочину чи й інша заінтересована особа.
Відповідно до стст.15, 16 ЦК особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, який реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в ч.2 ст.16 ЦК.
За змістом стст.215, 216 ЦК, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.