flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Люстрація: шлях в Європу?

23 лютого 2015, 09:15

19 лютого 2015 року у приміщенні готелю "Україна" (м. Київ, вул. Інститутська, 4, 2 поверх) за ініціативою Національної асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл "Люстрація: шлях в Європу?".


Метою заходу є обговорення Висновку Венеціанської комісії від 16.12.2014 щодо Закону України "Про очищення влади" та знаходження можливих шляхів усунення порушень, встановлених Венеціанською комісією.

У заході взяли участь члени Ради суддів України, Ради суддів господарських судів, адвокати, представники прокуратури, правоохоронних органів, Міністерства юстиції України та інші фахівці в галузі права, а також представники громадськості.

Голова Національної асоціації адвокатів України Лідія Ізовітова відкрила дискусію з проблем люстрації та зазначила, що захід ініційований для того, щоб в середовищі правників було спільне розуміння процесів, що відбуваються в державі.

Модератор заходу адвокат Ганна Колесник зазначила, що процес люстрації в Україні здійснюється трьома засобами, два з яких законодавчо врегульовані, а один стає традицією. Першим є Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" від 08.04.2014, другим – Закон України "Про очищення влади" від 16.09.2014, а третім - "смітникова люстрація". Оскільки на даний момент люстрацію заміняє імітація цього процесу, це призводить до того, що народ почав здійснювати самосуд і обирає вже більш жорсткі засоби покарання чиновників.

Кожен з учасників мав можливість висловити свою думку.

Так, Микола Замковенко, народний депутат V скликання, екс-голова Печерського районного суду міста Києва (1998-2001), наголосив, що для того, щоб побачити чи відповідає так званий "люстраційний" закон Конституції України, не потрібно було його направляти до Венеціанської комісії. Достатньо було лише відкрити Конституцію України та побачити, Закон їй повністю суперечить.

У свою чергу, член Ради суддів України Олег Присяжнюк назвав дикістю те, що відбувається в окремих судах, а також розкритикував окремі заяви представників Міністерства Юстиції України. "Ви хочете на весь світ показати, що Україна – це дика країна!? Де можна суддю викинути у вікно, де міністр юстиції може заявити про те, що він звільнить всіх суддів…"

Не викликало жодних суперечок твердження про те, що Висновок Венеціанської комісії є несхвальним. Крім цього, відмічалось, що в інших країнах, що пройшли шляхом люстрації, рішення про звільнення осіб приймали судді, які мають апріорі бути незалежною гілкою влади. Однак, судова гілка влади в Україні не є незалежною. Останнім часом зовнішній вплив на суддів посилився, вони перебувають або в стані люстрації, або в стані реформування.

Таке реформування потрібно пришвидшити, оскільки затягування призводить до того, що на сьогодні громадяни сприймають адвокатів як частину системи, якій не довіряють і замість того, щоб звертатися до кваліфікованих адвокатів, вони наймають людей з покришками, які й виконують функцію захисту.

Також, не викликало заперечень твердження про те, що в законі має бути передбачена індивідуальна відповідальність, а не колективна. Як можна захищати права людини, порушуючи їх?

Представник Фонду "Відкритий діалог" в Україні Агнешка П’ясецька зазначила, що Закон потрібно виписати більш чітко і зрозуміло, хто і за що відповідає.

На думку доктора наук з державного управління Віктора Соловйова Міністерство юстиції України дискредитовано так само, як і інші державні органи і не може проводити процедуру люстрації.

Представники громадських організацій висловили позицію, що всі юристи перебувають у змові і суди є нелегітимними.

На завершення круглого столу Ганна Колесник повідомила, що за результатами роботи буде підготовлено резолюцію, що буде направлена до відповідних державних органів. Крім цього, робочою групою при Національній асоціації адвокатів України будуть опрацьовуватися всі пропозиції з приводу порушеної тематики, та, в подальшому у вигляді резолюцій, будуть скеровуватися до відповідних органів для запровадження на законодавчому рівні.