Юристи зацікавились визначенням поняття «публічна особа» та правовими межами, в яких можна здійснювати критику публічних осіб, у тому числі й суддів, з урахуванням міжнародних стандартів та практики Європейського Суду з прав людини.
Про це йшла мова на круглому столі Секції суддів Асоціації правників України спільно з Львівським окружним адміністративним судом, повідомили “
ЗіБ” в АПУ.
«Критика публічних осіб має не лише юридичний аспект, але й філософський. Це одна з тематик, де найбільш чітко прослідковується конфлікт інтересів різних суспільних груп. Так, адже є особи, які здійснюють функції держави, є особо, які здійснюють безпосередній контроль за їх діяльністю і в поєднанні всіх цих інтересів є низка проблем», - зазначив Маркіян Мальський, керівник Західноукраїнської філії АО Arzinger
«При постановці даної проблеми виникає багато запитань. Зокрема, потребує уточнення власне поняття «публічна особа», які критерії віднесення особи до ряду публічних, чи є судді публічними особами, чи рівними є заходи захисту честі, гідності, приватного життя суддів тощо», - зазначив суддя Львівського окружного адмінсуду Володимир Кравчук.
Як виявилося у ході дискусії, ці запитання досі є неврегульованими, хоча виникають не вперше в контексті дискусій щодо меж свободи слова, тому потребують відповідного законодавчого врегулювання.
«Багато труднощів на практиці пов’язані з тим, що термін «публічна особа» в українському законодавстві не встановлений, а натомість використовуються терміни «службова особа», «посадова особа», «офіційна особа» тощо. Немає чіткого і однозначного визначення публічної особи і в міжнародних актах та практиці Європейського суду з прав людини, хоча суд часто оперує цим поняттям», - прокоментувала суддя Львівського окружного адміністративного суду Роксолана Качур.
Якщо суд встановлює, що особа має статус публічної, це, зазвичай, свідчить про те, що журналісти мають дещо ширші права на розповсюдження інформації про таких осіб. І найчастіше при виникненні неоднозначних ситуацій сумніви щодо правомірності поширення журналістом інформації будуть тлумачитися на користь журналіста, тоді як в інших випадках такі сумніви трактувалися б на користь приватної особи.
Учасники заходу були одностайні у необхідності законодавчого врегулювання питання та визначення меж можливої критики публічної особи, які б, водночас, і не обмежували й свободу слова, і захищали від втручання в особисте та сімейне життя, не наносили шкоди честі та гідності особи.
_03_03.png)
