ВР пропонують скасувати люстраційні перевірки суддів

У деяких протоколах судді виявляють виправлення, закреслення, неточні адреси місця проживання правопорушників та відомості про їх особу, що свідчить про низький рівень складання документів працівниками Державної автоінспекції.

 У Каланчацькому районному суді Херсонської області узагальнили практику розгляду справ про адміністративні проступки, передбаченіст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог стст.245 та 280 КпАП суди зобов’язані своєчасно, всебічно, повно та об’єктивно з’ясовувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі обставини встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КпАП).

Як вбачається з матеріалів, протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.130 КпАП, в основному складалися відповідно до вимог законодавства уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ. Проте в деяких документах виявлено виправлення та закреслення, неточні адреси місця проживання правопорушників та відомості про їх особу.

Встановлено випадки, коли в матеріалах справи відсутні будь-які дані про вручення постанови

суду про адміністративне правопорушення особі, щодо якої її було винесено. Цей факт свідчить про розгляд справи за відсутності правопорушника, який був належним чином повідомлений, однак до суду не з’явився.

Відповідно до ч.1 ст.277 КпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в 15-денний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Судді дотримуються зазначених вимог закону.

У КпАП немає статті, в якій було б передбачене ухвалення судами іменем України постанов у справах про адміністративні правопорушення. Однак, виходячи зі змісту ч.5 ст.124 Конституції, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України, завдяки чому воно сприймається як воля держави.