Конституційний Суд України Вищій Раді Юстиції не допоможе

Вища рада юстиції ухвалила перше рішення про невідповідність вимогам щодо несумісності судді, який раніше входив до складу колегіального органу. Попереду ще низка подібних вердиктів, але вже зрозуміло, що на відкладення розгляду матеріалів Рада не погоджуватиметься. Навіть незважаючи на майбутнє рішення Конституційного Суду.

Майже задоволений відвід

Досить очікувано першим законником, якого ВРЮ рекомендувала звільнити через перебування на одній із «несумісних» із суддівською посад, став колишній очільник Вищого господарського суду Віктор Татьков. Адже саме щодо нього було відкрите перше провадження, а секція Ради прийняла перше рекомендаційне рішення.

Закон «Про очищення влади» передбачає, що впродовж 10 років не можуть працювати суддями особи, які хоча б 12 місяців уходили до складу Ради чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів у період з 2010 до початку 2014 р. Таку норму законодавець пояснив намаганням не допустити до участі в управлінні державними справами осіб, які могли сприяти «узурпації влади» колишніми

очільниками держави або порушували права й свободи людини.

Розгляд матеріалів розпочався з майже курйозного випадку. Представник судді Павло Попков уніс клопотання про відвід доповідача у справі. За його словами, Анатолій Мірошниченко вже сформулював власну позицію щодо питання, тому не зможе сприйняти альтернативну точку зору. «Безумовно, питання не стоїть про те, що А.Мірошниченко має якусь особисту зацікавленість у вирішенні цього питання. Проблема лише в тому, що він вже сформулював свою позицію й змінити її не зможе, оскільки в такому разі це дискредитуватиме його. Мовляв, він неналежно провів перевірку», — наголосив представник судді.

У відповідь на це А.Мірошниченко поцікавився в останнього, чи врахував він норми закону «Про Вищу раду юстиції», згідно з якими член Ради, котрий порушив питання про звільнення судді, не бере участі в таємному голосуванні. «Звичайно, я виконаю цю норму закону», — запевнив доповідач.

«Ви знаєте про цю норму закону?» — прямолінійно запитав очільник колегіального органу Ігор Бенедисюк. «На виконання цієї норми відвід і спрямовано», — відповів П.Попков. У свою чергу доповідач уточнив, яка саме мета відводу: щоб він не голосував чи щоб узагалі не брав участі в обговоренні. Представник судді пояснив, що достатньо буде першого.

Після цього, здавалося б, не було сенсу розглядати клопотання, але, оскільки воно вже було подане, це довелося зробити. За результатами таємного голосування в задоволенні вимог було відмовлено.

Невиправдана надія

Ключові аргументи В.Татькова з приводу неправомірності звільнення були озвучені ще під час засідання секції. Зокрема, він наголошував, що жодними своїми рішеннями не вчиняв тих дій, в яких його звинувачують. До того ж Конституція й міжнародні стандарти не дозволяють карати за проступок, який на момент вчинення жодних санкцій не передбачав.

Водночас навряд чи можна було сподіватися, що ці аргументи спрацюють на засіданні Ради, якщо не принесли жодного результату на секції. «Встановлення підстав відповідальності суддів віднесено до компетенції Верховної Ради, а ВРЮ в цьому випадку виступає як правозастосовчий орган. Ми не можемо сприймати закон, який нам подобається чи не подобається. Законодавець, мабуть, знав, навіщо він пише ці норми, які були його мотиви», — пояснював у інтерв’ю нашому виданню заступник голови колегіального органу Олексій Муравйов. Таким чином, скільки б судді не наголошували на недоліках «люстраційної» процедури, відмовитися від неї Рада не змогла б.

За таких умов фактично єдиним шансом В.Татькова відстояти своє право на перебування на посаді є очікуване рішення Конституційного Суду щодо закону «Про очищення влади». Відповідні звернення надійшли на вул. Жилянську як від Верховного Суду, так і від народних обранців.

Проблема полягає в тому, що ніхто не знає, коли КС винесе своє рішення. А до того часу, отримавши «добро» від ВРЮ, парламент зможе досить оперативно позбавити В.Татькова мантії. Повернути ж її в такому разі вердикт єдиного органу конституційної юрисдикції навряд чи

допоможе. Навіть якщо КС укаже на неконституційність норми, це ще не означатиме, що ухвалені до цього моменту рішення стануть незаконними. Адже нині закон є чинним.

«Факт звільнення може бути формально законним, оскільки норма закону буде визнана неконституційною після звільнення судді», — висловив побоювання П.Попков.

Тому він наполягав на тому, щоб Рада відклала розгляд питання В.Татькова й дочекалася позиції КС. Представник судді наголосив, що розгляд справи у ВРЮ є фактично квазісудовим, а таке провадження повинно мати всі ознаки судового провадження. «Отже, до провадження у ВРЮ застосована й така процесуальна гарантія встановлення всіх обставин справи та правильного застосування законодавства, як можливість зупинення провадження», — підкреслив П.Попков. А відповідно до ст.83 закону «Про Конституційний Суд України» в разі виникнення в процесі судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється.

Водночас ті, хто уважно читав згадане інтерв’ю О.Муравйова, могли здогадатися, що шансів на задоволення цього клопотання небагато. «Чекати, що норми закону втратять чинність, недоцільно. Можливо, дійсно парламент виключить їх. Можливо, висловиться КС. Проте в нас немає якоїсь передбачуваної інформації, яким буде рішення КС. Тому не розглядати ці питання, очікуючи рішення єдиного органу конституційної юрисдикції, ми не можемо», — пояснював він.

Таким чином, відхиливши клопотання та проголосувавши за внесення подання до парламенту, Рада прийняла досить очікуване

рішення. А адвокати інших суддів, яких очікують «люстраційні» звільнення з мотивів несумісності, напевно, вже можуть збирати документи для Європейського суду.