Надавати адвокатам монополію на представництво в суді — передчасно

Павло ДИКАНЬ:

— Є плюси і є мінуси. Плюсом є те, що це є більш професійна спільнота. Цілком можливо, що це може бути єдиний плюс, тому що мінусів набагато більше. Адже адвокати є частиною системи права в Україні, так само мала би бути реорганізована вся система адвокатури, а вона у нас, на жаль, залишилася такою, як за Януковича, і створена керівниками, саме пасивною спільнотою, з тими ж проблемами корупційного характеру, які існували й існують. Тому, на мою думку, навряд чи своєчасно робити це. Можливо, в перспективі було б і доцільно, але на сьогодні може лише погіршити ситуацію. В тому числі, в деяких випадках унеможливить доступ до правової допомоги.

Слід розуміти, що в країні є 20–30 тисяч адвокатів. Це не так багато, і більшість із них перебуває в Києві. А що робити в селах, районах, де люди шукатимуть правової допомоги? Тому, як на мене, запровадження адвокатської монополії — це дуже поспішне рішення, з різних боків можна його критикувати і піддавати сумніву.

— Який би був хороший варіант, на вашу думку?

— Можливо, на якийсь період часу доцільно було б запровадити, приміром, такий критерій: щоб людина-представник мала юридичну освіту. Але ж тут так само виникають запитання щодо якості цієї освіти.

Тому загалом має бути правильний підхід до професійного відбору адвокатів. І поки у нас не буде реального адвокатського самоврядування, надто рано надавати адвокатам таку монополію. Тому що, чесно кажучи, те, що відбувається в нинішній так званій системі адвокатського самоврядування, викликає великий подив. Де-юре воно є, але практично адвокатське самоврядування монополізовано певним колом осіб, і всі спроби реформування правової системи в Україні поки що ні до чого не привели. А така залежність призводить до того, що в будь-який момент на адвоката можна натиснути.

Читайте також: З європейської точки зору, наші адвокати не захищені