Запобіжний механізм від зловживань

У новому Господарському процесуальному кодексі змінюються правила забезпечення позову та вводиться зустрічне забезпечення. Судді проаналізували відповідні положення та виявили спірні моменти.

                              Зворотний бік змагальності

Поки зміни до процесуального законодавства (проект №6232) очікують на підпис Президента, володарі мантій вивчають можливості застосування їх на практиці. Суддя Господарського суду м.Києва Тетяна Васильченко проаналізувала новели щодо інституту забезпечення позову та введення нового — зустрічного забезпечення. Зокрема, сьогодні заяву про забезпечення позову можуть ініціювати сторони, прокурор, а також суд. Натомість, за новим кодексом, останній такого права вже не матиме. Йдеться про максимальну змагальність сторін, за якої суд не повинен ініціювати будь-яку дію. Однак володарка мантії хоча й розуміє, чому це було зроблено, але не дуже впевнена в користі такого нововведення. Вона пояснила, що використовувала таку можливість, коли у великих корпоративних спорах сторони, що домовилися між собою, з метою затягування справи продавали по одній акції. Й суддя мав єдину можливість запобігти залученню додаткової сторони: блокувати продаж акцій. «Маю надію, що таких проблем у нашому суспільстві більше не буде», — сказала Т.Васильченко.

Також заяву зможуть подавати треті особи. Якщо йдеться про третіх осіб із самостійними вимогами, це зрозуміло й виправдано (оскільки вони мають всі права позивача). А ось подання такої заяви третьою особою без самостійних вимог є дискусійним.

«Суттєве» питання

Дещо змінилися підстави забезпечення позову. За новим ГПК, інститут застосовується не тільки тоді, коли невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а й тоді, коли це може ускладнити ефективний захист або поновлення прав чи інтересів позивача.

З одного боку, підстави нібито розширилися. З другого — у законників виникає запитання щодо слова «суттєво». Адже й сьогодні доволі складно обґрунтувати заяву, аби суд дійсно вбачав підстави для застосування забезпечення. І як тепер довести ще й цю «суттєвість»?

Т.Васильченко вважає, що потрібно буде напрацювати практику, в чому саме мають вбачатися підстави. Однак припускає, що забезпечення позову все ж застосовуватиметься суддями частіше, ніж сьогодні, з огляду на введення інституту зустрічного забезпечення.

                                       Невичерпні заходи

Чинний ГПК містить виключний перелік заходів забезпечення. Проте проектом передбачено, що позов забезпечується також «іншими заходами, необхідними для ефективного захисту або поновлення прав та інтересів».

При цьому значно розширено перелік заходів, а деякі змінено. Зокрема, нині можна накласти арешт або на майно, або на кошти. Натомість, за проектом, можна буде одночасно арештовувати те й інше. При цьому з’явиться можливість арештувати майно та (або) гроші, що належать або підлягають переданню чи сплаті відповідачеві й перебувають в інших осіб.

Т.Васильченко зауважила, що інколи відповідачі, знаючи про свої проблеми, переписують гроші чи майно на інших осіб. Ніби все зрозуміло, однак немає процесуального механізму їх арештувати.

Однак тепер виникатиме запитання: як визначити, чи дійсно кошти/майно підлягають переданню відповідачу? Причому щодо цього питання може бути окремий спір. А суд не має права давати оцінку, не вирішивши справу по суті. В даному випадку багато залежатиме від правильності написання заяви про забезпечення.

Також у проекті залишається такий захід, як заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Водночас вводиться інший — встановлення обов’язку вчинити певні дії. Однак незрозуміло, кого зобов’язувати і які саме дії вчиняти. Отже, можуть бути зловживання з боку як сторін, так і суду, оскільки немає обмежень.

Стислі строки

Позитивним є те, що в новому ГПК чітко визначені вимоги, яким повинна відповідати заява. Крім того, встановлюються строки розгляду. Заява розглядається не пізніше від 2-х днів з дня надходження без повідомлення учасників справи. Однак суд може викликати особу, яка подала заяву, для надання пояснень або додаткових доказів. Лише у виняткових випадках, коли пояснень та доказів недостатньо, суд може призначити розгляд з викликом сторін.

Кодекс не передбачає порядку такого виклику, однак з огляду на те, що суд не може вчиняти дії поза межами судового засідання, законодавець, очевидно, має на увазі право суду призначити до розгляду таку заяву з викликом тільки заявника, а у виняткових випадках — з викликом обох сторін, припускає Т.Васильченко. На її думку, для уникнення непорозумінь слід установити порядок такого виклику.

        Баланс інтересів

Чи не найбільшою новелою є введення інституту зустрічного забезпечення,  яке «ще складно сприймається». Однак законодавець, мабуть, виходив з того, що це має забезпечити баланс інтересів сторін.

Так, за проектом, суд може вимагати від позивача відшкодування можливих збитків відповідача, спричинених забезпеченням позову (зустрічне

забезпечення). Тобто встановлюється право (не обов’язок) суду вимагати зустрічне забезпечення.

Однак не визначено чітких підстав та умов, за яких доцільно застосовувати цей інститут, що може призвести до зловживань. Т.Васильченко вважає, що доцільно було б передбачити таке: коли вже є забезпечення, то має обов’язково бути й зустрічне, аби дотримуватися балансу. Втім, не виключено, що й без окремої норми практика піде саме таким шляхом.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі, встановленому судом. Але, якщо позивач не має такої можливості, допускається надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення від погодженої судом особи, «щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів».

Виникає запитання: а як за 2 дні перевірити цю фінансову спроможність? Тому, на думку Т.Васильченко, доцільно було б, враховуючи реалії сьогодення, залишити тільки можливість унесення коштів на депозит та надання гарантії.

В суддів і адвокатів є ще чимало запитань щодо застосування положень нового кодексу, в тому числі з приводу забезпечення позову. Відповіді на них дасть практика. Доводиться лише сподіватися, що вал справ, які перейдуть у спадок новоствореному Касаційному господарському суду в складі Верховного Суду, залишить час на формування ґрунтовних правових позицій.