Самооцінка як шлях до виправлення

На чому грунтується думка громадян про суд? Чи можливо за допомогою опитувань отримати реалістичну картину того, як функціонує судова система? Так, якщо використати отримані результати не для пошуку винуватців чи декларування політичних гасел, а для налагодження нормальної роботи судів як ефективних, прозорих, зрозумілих для громадян інституцій.

Недовіра авансом

За останній десяток років в України проводилися численні опитування громадської думки щодо роботи судової системи. Загальнопоширеним стало оперування даними, наприклад результатами опитування у 2007 році, за якими 63,5% респондентів мало довіряли або взагалі не довіряли судовій системі й водночас 69% були мало поінформовані або взагалі не поінформовані про судову систему (опитування було проведено проектом USAID «Україна: верховенство права»).

Традиційно найбільш популярними були і є запитання щодо рівня довіри до судової системи та про рівень корупції в ній.

Так, у 2009 році 59% респондентів зазначили, що вони переконані в корумпованості судової

системи України (опитування було проведено проектом USAID/MCC «Гідна Україна»). Використання даних таких досліджень набули поширення як серед ЗМІ, так і серед численних реформаторів судової системи.

За словами Вінстона Черчилля, «немає такої речі, як громадська думка: є лише опублікована». Тому невипадково відсоток респондентів, які мали безпосередній досвід звернення до суду, за даними тих самих загальнонаціональних опитувань, ніколи не перевищував 13%. Проте мова зараз не йде про якість чи заангажованість ЗМІ, упередженість громадської думки, або цілеспрямоване популістське використання даних досліджень для подальшої маніпуляції громадською свідомістю. У ситуації, коли насправді ще багато має бути зроблено для вдосконалення функціонування судової системи, важливо зрозуміти, яким чином думка громадян може стати надійним інформаційним ресурсом для ефективного управління системою.

Оцінка роботи суду, зокрема з позицій ефективності, продуктивності та сприйняття соціумом роботи системи (уявлення людей щодо якості, рівня довіри тощо), — це складний механізм, який грунтується на постійному зборі та аналізі різноманітної інформації — від статистичних даних, котрі відображають стан розгляду справ та рівень навантаження, до думки самих працівників щодо якості своєї роботи.

Загальнонаціональні опитування важливі тим, що вони виявляють загальні тенденції в суспільстві. Проте для того, щоб думка громадян могла бути повною мірою використана в системі оцінки для інформування при адмініструванні, це має бути думка користувачів

системи представників — сторін у справах, їх, свідків тощо.

Слово — громадянам

Оцінювання думки відвідувачів судів широко практикується в судових системах різних країн. Найчастіше такі дослідження проводяться державним коштом.

Для того, щоб у 2008 році започаткувати такі опитування в Україні, нам слід було вирішити кілька проблем: першу, найпростішу — щодо відсутності фінансування та можливостей самої системи проводити такі дослідження. Окрім цього, щодо відсутності діалогу між суспільством та судовою гілкою влади (поза контекстом взаємних звинувачень у корпоративності — з боку громадськості щодо судової системи — та звинувачень громадськості в заангажованості та втручанні в роботу судів — з боку судової влади). Не останнім за важливістю чинником була відсутність методологічної бази.

У той час в кількох містах України використовували методологію карток громадянського звітування (КГЗ) для оцінки роботи комунальних служб. Її створили в Індії та вже широко використовували в низці країн задля оцінки якості надання державних послуг. Ця методологія ідеально відповідала потребам: була орієнтована на думку безпосередніх користувачів, усувала конфлікт між надавачами та користувачами, створюючи платформу для конструктивної співпраці, а також пропонувала механізм використання даних.

На той момент ідею пристосування методології КГЗ до потреб судової системи як моделі зовнішнього оцінювання підтримав проект міжнародної технічної допомоги USAID

«Україна: верховенство права». З 2008 року такі дослідження, із залученням громадських організацій, були проведені в більш ніж 40 судах України.

Зокрема, це Харківський апеляційний адміністративний суд, Харківський окружний адміністративний суд, Апеляційний суд Івано-Франківської області та Івано-Франківський міський суд, суди Кіровоградської області, м.Донецька, Волинської, Хмельницької, інших областей. Отримані дані, трансформовані у висновки та рекомендації, у першу чергу стосувалися стану приміщень, місць для очікування, доступу до інформації, роботи працівників апаратів судів. Як наслідок переглянуто розпорядок роботи канцелярії, облаштовано місця для очікування.

Для когось є важливим установлення кавового апарата або інформаційного кіоску у вестибюлі суду, для інших — належне фінансування судової системи загалом чи незалежність суддів. Зауважимо, що ці речі формують думку громадян про суд. Деякі звертають увагу на такі системні проблеми, як, наприклад, виявлення того, що негативна думка громадян часто формується через неналежне виконання судових рішень, що, як відомо, не є сферою впливу судової влади.

Показово, що методологія КГЗ була вперше застосована до судової системи саме в Україні. У 2010 році це викликало інтерес серед міжнародної суддівської спільноти після презентації під час Азійсько-Тихоокеанської судової конференції в Сінгапурі, і високу оцінку з боку міжнародних експертів, зокрема, Піма Алберса, співавтора одного з найавторитетніших програмних і методологічних документів щодо оцінки роботи

суду — Міжнародних засад судової досконалості.

Самоконтроль як звичка

Проте наступним кроком має бути посилення спроможності самих судів здійснювати таку оцінку, як це відбувається в усьому світі. Це дозволить уникнути залежності від сторонньої фінансової допомоги, збільшить оперативність реагування на проблемні питання, та підвищить зацікавленість самих працівників судів у якості та швидкості відправлення правосуддя.

Одним із прикладів такої ініціативи було бліц-опитування, здійснене 15 серпня 2012 року у всіх судах спільно з Радою суддів України, ДСАУ та міжнародною благодійною організацією «Центр суддівських студій». (Цікаво, що це опитування, зокрема, вже засвідчило, що респонденти, які мали безпосередній досвід вирішення справ у суді, виявили вищий рівень довіри до судової системи: 56,31% опитаних повністю задоволені, в той час як 22,95% — частково задоволені рівнем незалежності, неупередженості та справедливості судового розгляду справ).

Також у червні — липні 2013 року було здійснено оцінку роботи судів Івано-Франківської області, де всю роботу — із залученням волонтерів серед громадських активістів та студентів — провели самі суди за керування із Апеляційним судом Івано-Франківської області та за підтримки територіального управління ДСАУ.

Такі приклади є важливим свідченням того, що судова система вже сама потребує таких досліджень, має належні знання та можливість їх провести, а також вміє використовувати їх результати. Якщо у когось є сумніви в

неупередженості оцінки, в разі, коли її здійснюють самі суди, — за даними опитування в Івано-Франківській області, деякі показники були навіть гіршими, аніж за результатами досліджень, котрі фінансував проект USAID «Справедливе правосуддя». Тобто суди оцінили себе більш критично, а також об’єктивно відобразили думку користувачів.

При цьому невирішеним залишається питання щодо системного здійснення оцінювання роботи судів — і, за можливості, у всіх судах України. Така оцінка має стати регулярною, як щодо окремих аспектів функціонування судової системи, так і щодо запровадження пілотних проектів, реалізовуваних ДСАУ та ДП «Інформаційні судові системи». Це питання, на мою думку, найкраще може прокоментувати сама ДСАУ, проте як користувач я лише можу вітати недавню розробку концепції он-лайн-опитувань як щодо загальної оцінки роботи суду, так і щодо окремих аспектів функціонування системи, наприклад щодо потреби у вдосконаленні доступу до Єдиного реєстру судових рішень чи стану запровадження інноваційних проектів, наприклад системи відеоконференцзв’язку, запровадження проекту «Електронний суд».

І, гадаю, за допомогою зовнішнього опитування можна було б зменшити навантаження працівників суду, зробивши доступ до потрібної громадянам інформації автоматичним. Якщо в такий спосіб виокремити цю проблему, сподіваюся, вона була б вирішеною.



ЮЛІЯ СЕДИК - консультант з питань судового адміністрування, радник голови Державної судової адміністрації України,

заступник голови робочої групи з питань інновацій при ДСАУ





Пряма мова

ПІМ АЛБЕРС, старший радник з політичних питань Міністерства юстиції Нідерландів, керівник проекту JUSTPAL в Інституті світової юстиції Гааги:

— Чи можливо за допомогою опитувань відвідувачів суду отримати реалістичну картину того, як функціонує судова система? Відповідь на це запитання: частково так.

Усвідомлення правничою спільнотою того факту, що недостатньо оцінювати якість судових рішень, також потрібно брати до уваги потреби та очікування людей, привело в цілій низці країн до розроблення правил якості роботи судів, а на більш глобальному рівні — до публікації Міжнародних засад досконалості суду. У цих правилах чітко визначено, що основну увагу у функціонуванні судової системи слід зосередити на відвідуванні суду. З’ясовуючи думки відвідувачів суду та правників з приводу рівня безсторонності судді, вчасності процедур, якості судового рішення, поводження щодо сторін з боку судді та рівень доступності суду, можна отримати грунтовний огляд тих сфер діяльності, що потребують удосконалення, де з точки зору користувача суду необхідно покращити якість та рівень виконання рішень.

Судова статистика може доповнити суб’єктивну думку відвідувачів судів об’єктивною інформацією щодо загальної картини роботи судів. У цьому процесі користувач суду має відігравати важливу роль. Тому потрібно

заохочувати суди використовувати цей інструмент.

АНДРІЙ МАЛЕЄВ, заступник голови Апеляційного суду Івано-Франківської області, член робочої групи з питань інновацій при ДСАУ:

— Я візьму на себе сміливість заявити, що переважна більшість тих, хто так чи інакше оцінює діяльність судів, не мають правильного уявлення про те, що це таке. Для того щоб явище оцінити, потрібно його вивчити, знати предмет прикладання своїх оціночних зусиль. Чи існує креслення суду, з якого можна побачити, що таке суд, які процеси і як у ньому відбуваються? На жаль, цілісної картини не знайти, статуту суду немає, з різних документів можна побачити тільки певні фрагменти цього соціального інституту й додумати решту.

Ще у 2010 році до потреб оцінки діяльності судів було адаптовано методику зовнішнього оцінювання діяльності судів за методологією карток громадянського звітування. Суть ідеї проста — діяльність судів передусім мають оцінити громадяни, задля задоволення потреб яких існує вся система правосуддя.

Зовнішнє оцінювання повинне визначати внутрішні процеси в судах. І тому воно має доповнюватися системою внутрішніх показників, через які можна впливати на організаційні процеси всередині кожного суду. Досвід масштабного застосування системи оцінювання засвідчив, що тепер ми маємо дієвий інструмент, який дозволить оцінити те, як працює суд, наявні проблеми в організації його роботи й розробити рекомендації щодо їх усунення.