Суддя без футляра

  Готовність кандидатів носити мантію хочуть перевіряти за допомогою психологічних експертиз. Навчати і претендентів, і діючих суддів будуть за допомогою інтерактивних методів. А ще законники повинні не замикатись у футлярі, а завжди спілкуватися з колегами, знати, що відбувається у світі. Про все це йшлося під час святкування третьої річниці діяльності Національної школи суддів.

Без законодавчих змін не обійтись
Три роки тому, 21 грудня 2010 р., при Вищій кваліфікаційній комісії суддів була створена
НШС. Аби обговорити досягнення та перспективи розвитку останньої, у Кловському палаці зібралися служителі Феміди, науковці та експерти. Там відбулася міжнародна науково-практична конференція «Стандарти підготовки суддів: міжнародний досвід, завдання для України».
«Уже перший набутий досвід щодо підготовки кадрів для судової системи виявив низку проблем, які потребують не тільки організаційного, матеріального, а й законодавчого реагування. І саме тому в найближчий час ми плануємо звернутися до народних депутатів із проханням ініціювати зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів», — розповів ректор НШС Микола Оніщук.
Так, уважає він, по-перше, потрібно збільшити строк спеціальної підготовки кандидатів на посади суддів до 1,5 року. По-друге, закон передбачає, крім денної форми навчання, ще й заочну. Це те саме, що готувати заочно лікаря. Тому школа буде ініціювати припинення практики заочного навчання слухачів як такої, що не відповідає змісту завдань спеціальної підготовки майбутніх суддів», — підкреслив
М.Оніщук.
До того ж, на його думку, оцінювати знання претендентів на мантії — проводити кваліфікаційний іспит — потрібно в НШС. «На часі стоїть питання і про проведення психологічних експертиз стосовно готовності особи до суддівської діяльності. Сьогодні закон, на жаль, не містить об’єктивних критеріїв оцінки моральних і особистих якостей кандидата стосовно його готовності до суддівської роботи. І це породжує скарги до органів суддівського управління. Тому ми пропонуємо замінити цю слабку ланку на проведення психологічної експертизи», — наголосив ректор школи. А от оцінка особистих якостей кандидата має здійснюватися не під час визначення його рейтингу, а враховуватися при внесенні подання до Вищої ради юстиції про призначення суддею.
У НШС пропонують скоригувати розмір стипендії для слухачів установи. «Вважаємо, що оптимальним тут був би підхід щодо фіксованого її розміру в обсязі 50% посадового окладу судді місцевого рівня», — зауважив М.Оніщук.
Тобто, на його думку, повноцінна реалізація завдань, покладених на школу, потребує низки
змін до закону «Про судоустрій і статус суддів». «Якщо нам це вдасться, то в судову систему ввіллється плеяда фахівців, які пройшли повноцінну підготовку до суддівської роботи. Переконаний, це безпосередньо відіб’ється на якості здійснення ними правосуддя», — резюмував ректор НШС.
Інтерактивне навчання й комунікація
Також учасники заходу зупинилися на питанні методики навчання претендентів на мантії та діючих суддів. Говорили і про викладацький склад. «Сьогодні в НШС викладає близько 500 суддів, і ми цінуємо їх готовність і зацікавленість у такій роботі. Адже суддя — найбільш цінний матеріал у викладацькому процесі. Теоретичні знання високоосвічених науковців не можуть замінити практичного досвіду суддів. Тому з метою підвищення мотивації будемо намагатися підвищити і плату суддям за лекції», — розповів М.Оніщук.
На думку головного експерта проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Віргіліуса Валанчюса, іноді важко переконати суддів, що вони знають не все і що їм потрібне спілкування з колегами, які мають інші погляди на те чи інше питання, можуть допомогти
здобути нові навички. Особливо це стосується законників з вищих інстанцій. А от в інших країнах вітається неформальний обмін думками між суддями.
«Комунікація має бути і всередині судового процесу, і зі зовнішнім світом. Важливо, аби суддя не ставав людиною у футлярі, яка оточена лише правовими речами: кодексами, законами. Йому потрібно знати, що відбувається в суспільному житті, у світі», — наголосив В.Валанчюс.
Експерт із Канади Доналд Чіассон звернув увагу присутніх на те, що традиційним методом навчання суддів і претендентів на мантії завжди були лекції. «Однак досвід останніх років показує, що інтерактивні методи навчання виявляються значно ефективнішими для підвищення професійної кваліфікації суддів. Їх слід активно додавати до наявних лекційних методів», — уважає Д.Чіассон.
Так, відповідно до досліджень після лекції засвоюється 5% матеріалу, після лекції з аудіо- чи відеосупроводом — 20%, після інтерактивного заняття — 75%.
Застосування інноваційних методик викладання
для суддів — це шлях до покращення не тільки їхніх знань, а й надання їм тих навичок, яких вони не набули в попередньому навчанні або, набувши, забули. Такої думки дотримується суддя ВС Валентина Сімоненко. «Проведені в США у 80-х роках ХХ ст. дослідження показали, що існує певна залежність між методиками навчання та ефективністю засвоєння знань. Це дослідження ще раз підтвердив один з китайських висловів: «Скажи мені — і я забуду, покажи мені — і я запам’ятаю, дозволь мені зробити — і це стане моїм назавжди», — зазначила В.Сімоненко.
На думку судді ВС, такий вид викладання, як тренінг, ефективніший, ніж семінар. Адже завдяки саме тренінгу служителі Феміди отримують навички: розгляду справи, написання рішення, поведінки судді на засіданні та в повсякденному житті.
«Коли я починала викладати за методикою у вигляді тренінгу, то стикалася з певним нерозумінням саме слухачів. Вони казали: «Ми прийшли почути досвідченого суддю, який міг би дати поради, як нам слід робити, а нас змусили щось вирішувати, говорити, розглядати якісь справи». Але згодом,
спілкуючись із суддями, я почула вислови на підтримку такої методики викладання. Судді казали: «Коли в мене виникла подібна ситуація, я вже знав, як маю діяти», — поділилася враженнями В.Сімоненко.
Урочиста частина конференції завершилася підписанням договорів про співпрацю між Національною школою суддів та Верховним Судом, Радою суддів, вищими адміністративним та господарським судами, Апеляційним судом м.Києва. Головна мета —спільними зусиллями готувати висококваліфіковані кадри для судової системи та надавати науково-методичне забезпечення діяльності судів, аби підвищити якість здійснення правосуддя в Україні.
Сподіватимемося, НШС дослухається до всіх порад, висловлених під час заходу, а укладені угоди сприятимуть повноцінній підготовці претендентів на мантії до майбутньої професії та підвищенню кваліфікації суддів. Законодавцеві ж варто подбати про те, щоб у школи були відкриті шляхи для повної реалізації завдань, покладених на установу.

Пряма мова
ІГОР САМСІН, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:
— Роль НШС — готувати якісно нове покоління кадрів для суддівського корпусу та створювати дієву й високоефективну систему подальшого підвищення їхньої кваліфікації. НШС відбулася як спеціалізована установа в системі органів судової влади. В основу стратегії її діяльності нам удалося покласти ключові міжнародні принципи та підходи до професійного навчання суддів, які повинні надалі розвиватися та вдосконалюватися.

ІГОР ТЕМКІЖЕВ, голова Вищого адміністративного суду України:
— Запорукою якісного здійснення правосуддя є професійний склад та потенціал суддівських кадрів. Дуже важливо, щоб суддя, вперше призначений на посаду, був повністю професійно та морально-психологічно підготовленим до роботи. Не менш важливу роль відіграє систематичне підвищення рівня кваліфікації суддівського корпусу. З огляду на це кожен напрям діяльності Національної школи суддів є вагомим: від організації спеціальної підготовки
кандидатів на посаду судді до науково-методичного забезпечення діяльності судів. Суттєве значення має також постійне вдосконалення практичної підготовки суддів.

ДЕВІД ВОН, керівник проекту USAID «Справедливе правосуддя»:
— Міжнародний досвід показує, що вдосконалення процесу добору й підготовки суддів не можливе без визначення переліку характеристик, професійних якостей та навичок, якими повинен володіти суддя. Наприклад, у Нідерландах до переліку включено 13 характеристик: починаючи з «чесності» й закінчуючи «рішучістю». Англія визначила 8 основних якостей судді, серед них — «ефективність» і «наявність лідерських і управлінських навичок». У Франції цей перелік включає 13 якостей, у тому числі «здатність працювати в команді» та «здатність добиватися згоди та злагоди». Перелік, розроблений у США, включає «колегіальність» і «розмовні навички».