ВСУ розповів, як оплачується вимушений прогул

Ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку, визначивши при цьому його розмір відповідно до порядку. На це, зокрема, звернув увагу Верховний Суд України у Постанові від 14.01.2014 №21-395а13, текст якої друкує газета "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

14 січня 2014 року м.Київ №21-395а13

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., при секретарях судового засідання Демченко Т.І., Ключник А.Ю.,

за участю позивача, представників: відповідачів — Пантюхової Л.Р., Опанасенка А.В., Авраменко Є.В., Міністерства соціальної політики України — Синько Н.О., Особи 12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 13 до Міністерства юстиції, Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа — Особа 14, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2007 року Особа 13 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати наказ Мін’юсту від 24.04.2007 №684/к, яким його звільнено з посади начальника Черкаського обласного управління юстиції на підставі п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю у зв’язку з ліквідацією Черкаського обласного управління юстиції згідно з наказом Мін’юсту «Про реформування органів юстиції» від 25.01.2007 №21/5, поновити його на посаді начальника управління юстиції, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Суди розглядали справу неодноразово.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 6.08.2012 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.03.2013 рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: постановив скасувати наказ №684/к про звільнення Особи 13, поновити його на посаді начальника управління юстиції та стягнути із зазначеного управління грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.04.2007. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

ВАС ухвалою від 7.06.2013 року постанову апеляційного суду залишив без змін. Ухвалюючи рішення про протиправність оскаржуваного наказу, суд касаційної інстанції виходив із того, що оскільки, як установили суди, фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація Черкаського обласного управління юстиції, то змін в організації виробництва і праці, що є підставою для звільнення працівників відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, немає.

У заявах про перегляд судових рішень Верховним Судом Мін’юст та управління юстиції, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом стст.40, 42, ч.2 ст.235 КЗпП, ст.27 закону «Про оплату праці» від 24.03.95 №108/95-ВР та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ від 8.02.95 №100, просять ухвалені у справі судами касаційної та апеляційної інстанцій рішення скасувати, постанову суду першої інстанції залишити в силі.

На обрунтування заяв додано ухвали ВАС від 20.03, 15.05, 25.09.2008 (К-28237/06, К-17454/07, К-4596/08 відповідно), 30.06, 5.11.2009 (К-35501/06, К-13128/08 відповідно), 7.07.2010 (К-7847/09), 23.03.2011 (К-761/09), 28.05.2013 (К/9991/52131/11), у яких, на думку заявників, вищезазначені норми матеріального права касаційний суд застосував інакше та правильно.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про відсутність неоднакового у порівнянні зі справою, що розглядається, застосування судом касаційної інстанції стст.40, 42 КЗпП, оскільки надані на обрунтування цього судові рішення ухвалені за інших обставин справ, установлених судами.

Разом із тим колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС вбачає неоднакове та неправильне у справі, що розглядається, застосування судом касаційної інстанції ч.2 ст.235 КЗпП та порядку.

Усуваючи розбіжності у правозастосуванні касаційним судом, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду виходить із такого.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час

виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 закону №108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із п.5 порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 порядку).

З огляду на зміст наведених норм матеріального права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС доходить висновку, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

У справі, що розглядається, касаційний суд зазначені положення КЗпП та порядку не застосував, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про законність рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ураховуючи те, що висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, ухвала ВАС від 7.07.2013 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч.2 ст.43 КАС підлягає скасуванню, а справа в цій частині — направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяви Мін’юсту та Головного управління юстиції у Черкаській області задовольнити частково.

Ухвалу ВАС від 7.06.2013 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині направити на новий касаційний розгляд.

У задоволенні решти вимог заяв відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.

За матеріалами газети "Закон і Бізнес"