Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення
роботи Красноокнянського районного суду Одеської області
по розгляду кримінальних справ
щодо вчинення злочинів проти власності за 2014р.
Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ – право власності. Пра́во вла́сності (в об'єктивному розумінні) — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Суб'єктами права власності є фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (господарські товариства, професійні спілки, громадські, релігійні об'єднання тощо), держава. Їх рівність перед законом і забезпечення захисту їхніх прав державою закріплено у ст. 13 Конституції України.
Родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом VI Особливої частини КК, є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Предметом абсолютної більшості злочинів проти власності закон називає майно – речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру.
У 2014 р. в провадженні Красноокнянського районного суду Одеської області перебувало 54 справи щодо злочинів проти власності (35% від загальної кількості розглянутих кримінальних справ, які перебували у провадженні).
Розглянуто справ 40, у тому числі із постановленням вироку судом розглянуто 38 справи з яких було 3 затвердженням угоди про примирення та про визнання винуватості. По 2 справам закрито провадження в зв»язку з відмовою потерпілої від обвинувачення, передачею на поруки.
Відповідно до вироків, що набрали законної сили, у 2014 р. судом засуджено за злочини проти власності за ст. ст. 185 КК - 44 особи, ст. 186 КК - 7.
Кількість осіб, щодо яких перебували в провадженні кримінальні справи вказаної категорії, складає 66 особи. Більшість засуджених, щодо яких справи перебували в провадженні за злочини проти власності вчинили їх у віці до 30 років, неповнолітні – 12 особи.
У стані алкогольного сп'яніння злочини вчинили 11 засуджених, що складає 20,37 % від загальної кількості злочинів цієї категорії. Слід зауважити, що кількість скоєних злочинів в стані алкогольного сп»яніння зменшилась.
У ст. 185 КК (Крадіжка) передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна. Таємним вважається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо).
Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але не помітно для них.
Так, Красноокнянським районним судом Одеської області, вироком від
В судовому засіданні Л., винною себе не визнавала, пояснюючи, що була запрошена до будинку, а тому і крадіжкою свої дії не вважала. Крім того зауважувала, що мала намір в майбутньому повернути телефон, а тому вважали вирок суду несправедливим щодо неї. Однак Л. телефон потерпілій не повернула, а збитки відшкодувала лише під час розгляду справи в суді.
Таким чином, таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психологічний стан (сон, сп’яніння, непритомність, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного.
Грабіж (ст. 186 КК) - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює, що його дії помічені, та оцінюються як викрадення.
Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою зумовлюється тим, що грабіжник не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно.
Частина 2 ст. 186 КК передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб. Відповідно до п. 5 постанови Пленуму від
Так, Красноокнянським районним судом Одеської області, вироком від
Таким чином судом кваліфіковано дії Г. за ч. 2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, оскільки зловмисник завдавав тілесні ушкодження з метою подолання волі та можливого опору потерпілого і подальшого заволодіння його майном, а диспозицією ч. 2 ст. 186 КК охоплюється заподіяння тілесних ушкоджень у визначених межах.
Предметом шахрайства (ст. 190 КК) може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном, спонукаючи самого потерпілого шляхом обману чи зловживання довірою до передачі йому чи уступки права на майно.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна.
Стаття 191 КК передбачає відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Їх загальною ознакою є повноваження винного щодо майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою для майна: воно їй ввірене, перебуває в її віданні або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо нього.
Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні ( утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене або перебувало в його віданні. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.
В 2014 році в Красноокнянському районному суді Одеської області справі за цією статтею не було.
До ознак, залежно від наявності яких виділяються кваліфіковані та особливо кваліфіковані види корисливих злочинів проти власності, закон відносить вчинення таких діянь: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) організованою групою; 4) у великих розмірах; 5) особливо великих розмірах; 6) із заподіянням значної шкоди потерпілому.
Згідно з приміткою 1 до ст. 185 КК крадіжка, грабіж, вимагання, шахрайство, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем визнаються вчиненими повторно, якщо вони вчинені особою, яка раніше вчинила будь-який із цих злочинів, розбій (ст. 187) чи викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 262 КК).
До обставин, що обтяжують крадіжку, грабіж і розбій, віднесено також вчинення цих злочинів із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.
Проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо).
Обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати в цьому місці.
Непоодинокими випадками є застосування при розгляді кримінальних справ даної категорії за ч.3 ст.349 КПК України, а саме: недоцільність дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.
Відшкодування шкоди
Аналізуючи справи про злочини проти власності не можна не згадати про потерпілих, які являються важливою ланкою (причиною) при порушенні кримінальної справи даної категорії та розгляду їх в суді.
Зокрема, по злочинам проти власності проходило 39 потерпілих - осіб, з яких жінок – 16, чоловіків – 23. Вік потерпілих від 18 років і старше складає 37 осіб, до 18 років лише 2. Тобто злочини скоюються переважно проти осіб зрілого віку. Усім їм заподіяно матеріальної та моральної шкоди. Кількість юридичних осіб, яким заподіяно шкоду – 4. Матеріальної та моральної шкоди по всім категоріям справ про злочини проти власності заподіяно на суму 51497грн., з них фізичним особам на суму 31330 грн.
Відповідно до ст. 28 КПК, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Також слід зазначити, що серед вивчених справ у багатьох випадках потерпілі не заявляли позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Призначення покарання
Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання за вчинення злочинів суд повинен врахувати ступінь тяжкості цього злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Згідно зі статистичними даними, у 2014 р. за вчинення злочинів, передбачених статтями 185 - 191 КК Красноокнянським районним судом Одеської області призначено покарання у виді позбавлення волі 1 особі та застосовано конфіскацію майна. Звільнено від покарання 3 осіб, з випробуванням - 46, внаслідок акту амністії - 1. Штраф судом не застосовувався. Громадські роботи застосовано до 13 осіб; арешт та обмеження волі в даний період не застосовувався.
В апеляційному порядку в 2014 р. оскаржувалась лише 1 справа, яка апеляційним судом розглянута і вирок залишено без змін.
Аналізуючи наведенні дані можна зробити висновок про те, що зросла кількість кримінальних справ, в яких особи обвинувачуються за вчинення злочинів проти власності.
Злочини вже зрідка вчинюються в стані алкогольного сп`яніння в порівнянні з минулим, з чого можна зробити висновок про більш усвідомлені кроки з боку винних осіб.
Вагомим фактором у вчиненні громадянами України злочинів проти власності є соціальне становище та матеріальний стан вищевказаних громадян. Збільшилась кількість крадіжок продуктів харчування, а тому застосування покарання у вигляді штрафу, в непоодиноких випадках було недоцільним, так як могло призвести до неможливості виконання вироку, тобто неефективності судочинства та нехтування принципу невідворотності покарання. Тому суддями Красноокнянського районного суду, на протязі 2014 року, уважно досліджувались об»єктивні причини вчинення злочину з метою віднайти саме справедливий вид покарання. Приділялась увага і особистому ставленню обвинуваченого до вчиненого, що безумовно добре видно в судовому засіданні, а також факту відшкодування шкоди потерпілому.
Помічник судді А.Забуранна
_03_03.png)
